примирити
Смотреть что такое "примирити" в других словарях:
примирити — див. примиряти … Словник синонімів української мови
примирити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
змирити — ирю/, и/риш, док. 1) Те саме, що примирити. 2) Те саме, що помирити … Український тлумачний словник
неолібералізм — у, ч. Модифікація лібералізму відповідно до реалій сучасності – визнання необхідності певного регулювання державою соціально економічних процесів, орієнтація на соціальний реформізм, прагнення примирити рівність і свободу та ін … Український тлумачний словник
непримиренний — а, е. 1) Який не допускає чого небудь, не примирюється, не погоджується з ним. || Власт. такій людині. || З яким не можна примиритися. 2) Якого (яких) не можна примирити. Непримиренні суперечності … Український тлумачний словник
помирити — мирю/, ми/риш, док., перех. і без додатка. 1) Відновити згоду, мирні стосунки між тими, хто посварився або ворогує один з одним. 2) Спонукати терпляче зносити що небудь, ставитися до когось; примирити … Український тлумачний словник
примиренець — нця, ч. 1) політ. Той, хто прагне примирити суперечності; прибічник примиренства. 2) розм. Той, хто примиряється з чим небудь … Український тлумачний словник
примирений — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до примирити. 2) у знач. прикм. Який примирився з ким небудь. 3) у знач. прикм. Який примирився, погодився з чим небудь, усвідомив необхідність чогось; умиротворений, лагідний … Український тлумачний словник
примирення — я, с. 1) Дія та її результат за знач. примирити, примиритися 1). 2) Стан за знач. примиритися. Піти на примирення. 3) Злагода … Український тлумачний словник
примиренний — [приемиере/н:ией] м. (на) н:ому/ н :ім, мн. н :і (якого можна примирити) … Орфоепічний словник української мови
